Економічний злет – й соціальні заворушення. Що пам’ятає історія про буми після пандемій

Люди більше витрачають, більше ризикують – і більше вимагають від політиків.

Про це йдеться в матеріалі The Economist. Наводимо дещо адаптований переказ:

Епідемія холери сильно вдарила по Франції на початку 1830-х: за один місяць вона вбила близько 3% населення Парижа, а лікарні були переповнені пацієнтами, самопочуття яких тоді медики не могли пояснити.

Кінець пошесті спричинив економічний бум, унаслідок якого Франція навздогін Британії ввійшла в промислову революцію. Але як знає будь-хто, хто читав «Знедолених» Віктора Гюго, пандемія також спричинила іншу революцію: бідняки міста, по яких найсильніше вдарила хвороба, метали громи та блискавки проти багатіїв, котрі повтікали у свої заміські будинки, щоб уникнути зараження. Багато років після цього Франція була політично нестабільною.

На цю тему: Холера ясная! Мировая литература об эпидемии. Читайте!

Нині, коли Covid-19 вирує в бідніших країнах, багатий світ уже перебуває на порозі постпандемічного буму.

Вакцинації зменшують кількість госпіталізацій та смертність від вірусу, й уряди поступово знімають обмеження. Багато хто прогнозує, що економіка США виросте на близько 7% за рік – це на п’ять відсоткових пунктів більше, ніж звичайний рівень у 2%, який був до пандемії.

Інші країни також незвично швидко відновлюються:

Звісно, слід пам’ятати, що йдеться про ріст у порівнянні з 2020 роком, роком падіння, а все-таки

Аналіз даних щодо ВВП, який провів The Economist аж до 1820 року, також показує, що в країнах нинішньої «Великої сімки» таке синхронізоване прискорення зростання є дуже рідкісним. Востаннє воно сталося під час іншого посткризового буму – повоєнного в 1950-х роках.

На цю тему: Парадокс Чили: почему самая быстрая в Америке вакцинация не сбила вторую волну COVID-19

Ситуація настільки незнайома для економістів одного покоління, що для розуміння того, чого можна очікувати, слід звернутися до історії.

А вона показує, що після періодів масових порушень економіки, НЕ пов’язаних із фінансовими кризами – як-от війни чи пандемії – ВВП зазвичай відновлюється стрибком.

Але є й три інші уроки

По-перше, хоча люди й готові виходити й витрачати гроші – певний час зберігається невпевненість. 

По-друге, пандемія спонукає людей та підприємства шукати нові способи поведінки, що змінює структуру економіки.

Й по-третє, як показує приклад «Знедолених», часто починаються політичні заворушення – з непередбачуваними наслідками.

Візьмімо витрати споживачів (один з основних рушіїв економічного зростання, як відомо). Історичні свідчення показують, що під час гострої фази пандемії люди поводяться так само як у 2020 році: за змоги заощаджують (якщо не падають доходи), адже різко зменшуються можливості для витрачання, а також стає ризикованим кудись їздити.

У першій половині 1870-х років під час спалаху віспи середній рівень заощаджень у Британії подвоївся. Рівень заощаджень в Японії більш ніж подвоївся під час Першої світової війни. А коли вирувала «іспанка» в 1919–20 роках у США, американці притримали більше грошей, ніж у будь-який інший рік аж до Другої світової війни. Коли ж почалася та війна, рівень заощаджень знову зріс, і в домогосподарствах США в 1941–45 роках акумулювалося до 40% ВВП.

Історія також навчає щодо того, що роблять люди, тільки-но життя повертається до норми. Зростають витрати, що призводить до відновлення робочих місць, але немає багато свідчень про вакханалію надміру. Уявлення про те, що люди святкували кінець «чорної смерті» «диким спарюванням» та «істеричними веселощами», ймовірно, не відповідає дійсності.

Та й 1920-ті не були аж такими «ревучими», принаймні спершу. На Новий 1920 рік, коли точно минула загроза іспанського грипу, «Бродвей і Таймс-сквер виглядали більше як у давні часи», відповідно до одного дослідження, хоча США, втім, почувалися «хворою та втомленою країною».

За оцінками, зробленими в нещодавньому дослідженні банку Goldman Sachs, в 1946–49 роках американці витратили тільки 20% своїх додаткових заощаджень. Додаткові витрати, напевно, допомогли повоєнному буму, хоча щомісячні звіти про «бізнес-становище» від уряду наприкінці 1940-х сповнені тривоги щодо можливого уповільнення економіки (й у 1948–49 справді була певна криза).

Споживання пива в ці роки впало. Обережна поведінка споживачів може бути причиною того, чому під час економічних злетів після пандемій не відбувалося значної інфляції.

Другий великий урок із постпандемічних бумів пов’язаний з пропозицією – як та де виробляються товари та послуги. Хоча загалом люди після пандемій, схоже, менш схильні до розваг, дехто натомість намагається по-новому заробляти.

Історики вважають, що в цьому плані після «чорної смерті» європейці стали більш авантюрними. Сісти на корабель і поїхати в нові землі здавалося менш ризикованим після того, як стільки людей померли вдома.

«Стріла Аполлона», недавня книга Ніколаса Крістакіса з Єльського університету, показує також, що іспанський грип призвів до «зростання виявів ризикованої поведінки». Дослідження, зроблене в 1948 році для Американського національного бюро економічних досліджень, виявило бум того, що нині називають «стартапи», починаючи з 1919 року. Й сьогодні знову в усьому багатому світі зростає кількість нових підприємств, які намагаються заповнити вільні місця на ринку.

Інші економісти провели зв’язок між пандеміями та іншою зміною в постачанні: використання технологій, що заощаджують працю. Керівники можуть хотіти обмежити поширення хвороби – а роботи не хворіють.

Стаття дослідників МВФ розглядає кілька нещодавніх спалахів хвороб, включно з Еболою та SARS, і висновок такий, що «пандемічні події прискорюють роботизацію, особливо коли вплив на здоров’я серйозний та пов’язаний зі значним економічним спадом».

1920-ті також були добою швидкої автоматизації у США, надто у сфері телефонів – однієї з найбільш поширених робіт молодих американських жінок на початку 1900-х.

Інші дослідники пов’язують «чорну смерть» із друкарським верстатом Гутенберга.

Поки що немає чітких доказів зростання автоматизації через Covid-19, хоча є багато історій про заміну людей машинами (не кажучи про віддалену роботу завдяки інтернету – ТЕКСТИ).

Але чи позбавляє автоматизація людей робочих місць – інше питання. Як показують деякі дослідження, робітники якраз перебувають у кращому становищі після завершення пандемій. Стаття, оприлюднена у 2020 році Федеральним резервним банком Сан-Франциско, показує, що реальні зарплати в середньому ростуть. Але в деяких випадках діє макабричний механізм: хвороба «відбраковує» робітників, тож ті, хто вижили, мають кращі позиції.

Утім, в інших випадках зростання зарплат є продуктом політичних змін – і це третій великий урок історичних періодів буму. Коли багато людей постраждали, ставлення змінюється на користь робітників. Схоже, саме це відбувається і під час нинішньої пандемії.

Політики по всьому світу порівняно менше зацікавлені у зменшенні державного боргу чи обмеженні інфляції – їх більше цікавить зменшення безробіття.

Нове дослідження трьох науковців Лондонської школи економіки також показує, що люди у всій Європі через Covid-19 стали гірше ставитися до нерівності.

Подібний тиск у деяких випадків призводив до вибухів політичних безладів. Пандемії виявляють і підкреслюють нерівність – і ті, хто перебуває в невигідному становищі, намагаються вирівняти її.

На цю тему: Эпидемии в СССР: чума, холера, менингит, ангина, грипп …

Ебола у 2013–16 роках збільшила громадянське насильство в Західній Африці на 40%, ідеться в одному з досліджень. МВФ показує ефект п’яти пандемій (включно з Еболою, Зіка та SARS) у 133 країнах, починаючи з 2001 року. МВФ виявило, що всі вони призвели до значного зростання соціального неспокою.

«Є підстави передбачати, що зі спаданням пандемій може знову виникнути неспокій у тих місцях, де він був раніше», – ідеться в іншій статті, також від МВФ.

Соціальний неспокій досягає піку приблизно через два роки після завершення пандемій. Насолоджуйтеся бумом, поки він триває – невдовзі можливий поворот сюжету.

Опубліковано у виданні ТЕКСТИ

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *