Битва за південь України: коли та як можуть наступати росіяни

Російська армія за останні дні перекинула десятки своїх батальйонно-тактичних груп з Донбасу на південь України — це тисячі бійців та сотні одиниць техніки. Такі маневри могли б означати бажання росіян убезпечити захоплений ще в лютому Херсон і навколишні райони від оголошеного контрнаступу української армії. Якби не кількість та склад цього нового південного угруповання — надто вже воно велике й включає таку кількість десантних підрозділів, яку не дуже раціонально використовувати в обороні замість звичайної мотопіхоти.

Це може бути ознакою того, що невдовзі головний театр бойових дій війни Росії проти України переміститься із просторів Донбасу у південні степи, на обидва береги Дніпра в його нижній течії. — про це йдеться у статті ВВС.

Активні бої на цьому напрямку можуть початися вже найближчими днями та мати серйозний вплив на всю війну.

Бойові дії на Донбасі при цьому не припиняються, і українська піхота залишається під масованими обстрілами російської артилерії.

Наступальне угруповання?

Одним із перших про перекидання російських військ з-під Харкова та Донбасу на південь ще 28 липня писав військовий оглядач, координатор групи "Інформаційний спротив" Костянтин Машовець.

За його словами, наприкінці липня росіяни перекинули у Херсонську та Запорізьку області підрозділи Східного військового округу РФ.

Зокрема, йдеться про частини 35-ї загальновійськової армії, яка на початку війни проривалася до Києва: саме її 64-а мотострілецька бригада окупувала Бучу в березні та саме її звинувачують у причетності до воєнних злочинів там.

Пізніше ця ж 35-а армія воювала під Ізюмом на Харківщині.

"Особисто для мене, наприклад, переміщення та застосування 35-ї загальновійськової армії Східного військового округу ЗС РФ у цьому сенсі є своєрідним маркером — показником того, куди саме прикута в даний момент увага їхнього генштабу", — писав Костянтин Машовець.

Окрім "далекосхідних" бригад, росіяни зосереджують на українському півдні також більшість своїх повітрянодесантних підрозділів, загальною чисельністю близько 10 тис бійців.

"Очевидно, що командування військ противника розгортає у Південній операційній зоні (тобто на Миколаївському, Криворізькому та Запорізькому напрямках) оперативне наступальне угрупування військ, основу якого складуть війська Східного військового округу… та головні сили повітряно-десантних військ ЗС РФ, плюс окремі частини та з’єднання 49-ї та 58-ї загальновійськових армій Південного військового округу", — вважає Костянтин Машовець.

Зрештою, певні висновки про плани росіян можна робити і на основі техніки, яку вони перекидають на південь.

30 липня у мережі з’явилося відео ешелону, що йшов, ймовірно, з Криму на материкову Україну.


Кінець Twitter допису, 1

 

На ньому видно техніку з маркуванням "V" (яка означає приналежність до Східного військового округу Росії).

Серед цієї техніки: ІМР-2 (інженерна машина розгородження), кілька ЕОВ-4421 (військових екскаваторів), кілька ТММ-3 (важких механізованих мостів, які використовують в армії для подолання перешкод завширшки до 40 метрів), а також БАТ-2 (військовий бульдозер на шасі артилерійського тягача).

Якщо екскаватори та цивільні трактори, які також були в ешелоні, теоретично ще можна використовувати для побудови окопів та інших оборонних фортифікацій, то основне завдання ІМРів, БАТів і механізованих мостів — забезпечення просування вперед колон через завали та перешкоди на зразок невеликих річок.

Десантники та "вагнерівці"

"Треба розуміти, що у ворога нестача добре підготовлених сил, а повітряно-десантні підрозділи належать до найбільш боєготових. І навіть ті, що знекровлені, мають достатній бойовий потенціал, щоб виконувати й оборонні, й наступальні задачі на найважливіших напрямках", — каже про концентрацію російських десантників Павло Лакійчук, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики "Стратегія XXI" у розмові з BBC News Україна.

До думки, що росіяни готують наступ, а не оборону від наступальних дій ЗСУ на Херсон, схиляється й український офіцер, який служить на південному напрямку та спілкувався з BBC News Україна на умовах анонімності.

"Будь-який підрозділ апріорі повинен вміти працювати як в наступі, так і в обороні, це питання тактики. Але використовувати десант в обороні — дивно, особливо з точки зору стратегічної перспективи. Хіба що мова йде про маневрову оборону", — каже військовий.

"Схоже, що буде класична загальновійськова операція. Тягнуть "Піони" (203-мм самохідні гармати — Ред.) і купу всього іншого", — додає офіцер.

Агресивності діям кадрових російських військових, за його словами, може додати їхня конкуренція з "вагнерівцями" — членами так званих приватних військових компаній "Вагнер" і "Ліга", що, за даними української розвідки, від початку вторгнення воюють на стороні росіян і виконують функції штурмової піхоти.

Вважається, що саме "вагнерівці" зіграли ключову роль в успішному штурмі росіянами Попасної у травні, а нещодавно — у захопленні Вуглегірської ТЕС.

"Вагнерівці" демонструють ефективність, і за це їм йде нагорода. Російські армійці теж хочуть показати успіх — тут може йти боротьба за гроші", — припускає український офіцер.

Потенційні напрямки наступу

"Можливий наступ на трьох напрямках: на Запоріжжя, на Миколаїв та на Кривий Ріг і Нікополь. Третій напрямок виглядає найбільш імовірним", — оцінює Павло Лакійчук.

Про "створення ударного угруповання на Криворізькому напрямку" вперше офіційно повідомило Оперативне командування ЗСУ "Південь" 3 липня.

"Замисел у росіян такий: піти на Кривий Ріг та піти на Миколаїв, охоплюючи його з півночі і намагаючись прорватися зі Снігурівки на Вознесенськ біля Миколаєва. Це те, що вони вже робили", — розповідав раніше Олексій Арестович.

А Костянтин Машовець вважає, що перегрупування росіян у перспективі загрожує Запоріжжю.

"Особисто на мою думку, противник збирається наступати по обох берегах Дніпра на північ. Тобто на Нікополь-Запоріжжя (по правому берегу) та майже одночасно з іншого боку (вздовж лівого берега) теж на Запоріжжя. Але не одразу, і навіть не завтра, а лише після "вирішення нагальних проблемних питань" у Південній операційній зоні", — пише Костянтин Машовець.

Ще один військовий оглядач, ексофіцер головного оперативного управління Генштабу ЗСУ Олег Жданов, в ефірі телемарафону припустив, що головні зусилля росіяни зосередять в напрямку Вознесенська на північ від Миколаєва.

"Вознесенськ — це їхнє політичне завдання від початку війни. Вони наступали Херсон-Миколаїв-Вознесенськ і далі намагалися переправитися на Одесу та Придністров’я. Так зараз вони хочуть показати, що на щось здатні в контексті виконання тих політичних завдань, які стоять перед цією війною", — розповів Олег Жданов.

Про "коридор" до Придністров’я навесні заявляли в російській армії як одну з цілей "спеціальної воєнної операції".

"Що стосується прориву аж до Придністров’я — повністю виключати цього не слід. Але тоді ця операція повинна мати більш широкий характер. Тоді, крім наступу на Миколаїв і далі вздовж українського узбережжя в бік Одеси, можливе проведення морської десантної операції, а також якісь тактичні удари з самого Придністров’я", — відзначає Павло Лакійчук.

"До десантної операції та провокацій з придністровського напрямку ЗСУ готувалися, і навряд чи вони увінчаються успіхом", — додає він.

"Готові та готуємося"

За оцінками Олексія Арестовича, загалом на південному театрі Росія зосередила близько 30 батальйонно-тактичних груп (БТГр).

Це понад 20 тисяч бійців за повним штатом.

За словами того ж Арестовича, ці БТГр "биті і дуті, і не можуть похвалитися повним штатом".

"Ступінь боєготовності цих військ викликає скепсис. Їм не вистачає людей, морально-психологічний та технічний стан залишає бажати кращого", — говорив у своїй звичній манері радник голови Офісу президента в одному з ефірів з Марком Фейгіним.

Утім, насправді це угруповання є достатньо потужним для наступальних дій (не кажучи вже про оборону). Особливо, якщо брати до уваги значну перевагу росіян у артилерії та боєкомплекті до неї, яка нікуди не зникла.

Зі схожою кількістю БТГр росіяни успішно атакували Ізюм. Пізніше ці ж сили брали участь у битві за залишки Луганської області (щоправда, на Луганщині кількість батальйонно-тактичних груп у росіян була більшою і наближалася до 50).

"До нас потроху підходить арта. Руки ростуть, є нові можливості по глибині і всьому іншому. Але перевага у вогні все ж у росіян", — визнає український офіцер з південного напрямку.

Водночас, яким би не був основний напрямок наступу росіян (або ж просування по всіх трьох), українській армії, яка останні місяці зосереджувала тут свої сили для контрнаступу, явно є чим зустріти російських військових.

"Готовність росіян до наступу — 6-8 серпня. Це не означає, що вони саме цього дня підуть, чи наступного. Можуть відкласти на кілька днів, а можуть не відкласти. Ми готові й готуємося. Тому будемо зустрічати", — анонсував Олексій Арестович.

Підготовка ЗСУ проявляється в артилерійських ударах по логістиці росіян.

За останні дні українська армія успішно обстріляла Антонівський залізничний міст, склади росіян в районі Олешок, Чорнобаївки, Нової Каховки, Берислава і навіть Скадовська, який розташований за понад 80 км від лінії фронту.

Та найбільш помітним було знищення 40-вагонного російського залізничного ешелону з особовим складом та боєкомплектом у Брилівці, за 40 км від Херсона.

Росія офіційно не коментувала ці обстріли та українські заяви про них. Водночас російські воєнні пабліки перепубліковували відео мешканців цих регіонів з кадрами пожеж та звуками вибухів.

Крім того, українська армія продовжує утримувати невеликий плацдарм на південь від Давидового Броду на лівому березі річки Інгулець.

Донбас і Харківщина

Паралельно з перегрупуванням росіян на південь бойові дії не припиняються на інших ділянках фронту — під Харковом та на Донбасі.

Найгарячішими точками там на початок серпня були і залишаються села Кодема, Гладосове і Травневе на південь від Бахмута, а також Піски — легендарний з 2014 року пункт оборони української армії в районі Донецького аеропорту.

Український медіапростір сколихнув пост бійця 21-й окремого мотопіхотного батальйону "Сармат" (56-а бригада) Сергія Гнезділова про важке становище оборонців Пісків без підтримки артилерії.

"Ви навіть не уявляєте кількості та відсотку втрат. Це … м’ясорубка, де батальйон просто своїми тілами стримує навалу", — написав він.

Утім, пізніше стало відомо, що підмога таки підійшла, а супротивнику вдалося просунутися лише на кілька сотень метрів.

Водночас українська армія продовжує завдавати втрат супротивнику і на Донбасі — під Верхньоторецьким, що неподалік Горлівки, від артилерійського удару ЗСУ загинула командир дивізіону реактивної артилерії "ДНР" Ольга Качура, більш відома за позивним "Корса".

Колишня підполковниця української міліції "Корса" була заочно засуджена українською владою за обстріли з "Градів". ФОТО: TELEGRAM

До війни вона працювала у донецькій міліції й дослужилася до звання підполковника, але з 2014 року приєдналася до проросійських сепаратистів й стала "єдиною жінкою-командиром РСЗВ" у так званій "республіці". Російська пропаганда зробила з неї медійного персонажа рівня "Гіві" та "Мотороли".

Загалом же, як прогнозують воєнні оглядачі, фронт на Харківщині та Донбасі не затихне навіть з перенесенням основних боїв на південь — росіяни продовжуватимуть зберігати тиск на позиції ЗСУ, щоб українська армія не могла перекидати свої резерви на головний театр бойових дій у південних степах.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *