Чи можливий міжнародний трибунал для російських військових злочинів?

Війна в Україні супроводжується звірствами російських загарбників, від яких волосся стає дибки і виникає перша і найлогічніша думка: військових злочинців слід судити. Але де? Як? З яких правових норм? І загалом: а судді хто?

Правосуддя, очевидно, вимагає особливого терпіння. Процеси з військових злочинів можуть тривати роками, зазначає портал SWI Swissinfo.

Чи можливий міжнародний суд для верхывки путынського режиму

Бен Ференц прикутий зараз до лікарняного ліжка, і він ніколи не думав, що знову побачить війну в Європі. Йому 102 роки, на даний момент він є останнім живим прокурором Нюрнберзького процесу. Того самого процесу, який було організовано після Другої світової війни з метою дати правову оцінку злочинам нацистського режиму. Бен Ференц безпосередньо брав участь в організації слухань у суді та дебатів сторін звинувачення та захисту. Журналістці видання Олені Серветтаз вдалося спитати його, як він бачить та оцінює агресію Росії проти України?

«Зараз важко точно сказати, хто є злочинець, але вторгнення в іншу країну, це, безумовно, вже військовий злочин». Чи підлягає Володимир Путін суду за це? «Будь-який, хто розпочинає незаконну війну, чи то через манію величі чи чогось ще такого, заслуговує на те, щоб із ним поводилися як із злочинцем», — каже Бен Ференц.

Зрозуміло також, що війна Росії проти України ведеться з нестерпною жорстокістю. Чи може щось таке залишатися безкарним? Чи буде колись можливим затримати злочинців і перепровадити з лаву підсудних? Чого вартий світ в умовах зневаженого правосуддя?

Читайте також: Увидит ли мир на скамье подсудимых Гаагского трибунала путина?

Журналістка порталу SWI Swissinfo.ch Олена Серветтаз поставила всі ці та інші питання світовим лідерам у галузі міжнародного правосуддя, окремо попросивши їх оцінити, що Швейцарія, нейтральна країна, могла б зробити у сфері покарання за військові злочини?

Колишню федерального прокурора Швейцарії Карла дель Понте (Carla del Ponte) читачам представляти не потрібно. Її зусиллями на лаві підсудних, а потім у тюремних камерах опинилися багато злочинців, які заплямували себе нелюдськими злочинами в колишній Югославії та Руанді. І вона згодна з тим, що каже Бен Ференц. За її словами, найбільший злочин Путіна — це власне вторгнення до сусідньої суверенної країни.

"Він військовий злочинець, так, безумовно", — говорить Карла дель Понте. Однак притягнути російського президента до відповідальності буде не так просто. Створити спеціальний трибунал ООН з військових злочинів Росії в Україні навряд чи будь-коли буде можливо, принаймні доти, доки Росія перебуває в РБ ООН і має там право вето.

Бет Ван Шаак (Beth Van Schaack) обіймає посаду посла з особливих доручень Державного департаменту США (МЗС) зі спеціалізацією на питаннях глобального кримінального правосуддя. Вона вказує, що архітектори всіх цих злочинів перебувають у Росії. Затримати їх у теорії можна лише, якщо ці особи покинуть межі Російської Федерації. А на це знадобиться час. Та й загалом, після спілкування з усіма фахівцями в галузі міжнародного кримінального права, виникає враження, що теза про те, що «правосуддя вимагає терпіння», має універсальний характер. Тому що в основі кожного звинувачення мають лежати незаперечні докази.

Читайте також: Європарламент ухвалив створення трибуналу за злочин росії проти України

Зрозуміло, що такий легалістський підхід суперечить емоційному напруженню моменту. Але як розповів виданню женівський адвокат Філіп Кюрра (Philippe Currat), «злочини проти людяності, військові злочини та геноцид є надзвичайно складними в доказовому плані злочинами, якщо вони є сукупним результатом великої кількості дій, вчинених великою кількістю різних людей».

Починаючи з червня 2022 року Швейцарія саме з метою зробити свій внесок у формування доказової бази майбутнього поки що гіпотетичного судового розгляду почала збирати та фіксувати свідоцтва біженців та переміщених осіб, які потрапили з України до Швейцарії. Ці матеріали можуть стати підмогою і у разі направлення на адресу Швейцарії від тих чи інших країн клопотань щодо надання правової допомоги. Федеральна прокуратура Швейцарії також створила цільову робочу групу експертів з України та Росії з упором на релевантні аспекти міжнародного кримінального права.

«Звичайно, якось настане і час для правосуддя, але який суд винесе свій вердикт щодо військових злочинів і коли»? Цим питанням ставиться Франсуа Зімере (François Zimeray), юрист Міжнародного кримінального суду в Гаазі, який давно вже займався питаннями притягнення до відповідальності осіб, винних у військових злочинах. Наразі він теж не бачить особливих шансів на залучення до суду на міжнародному рівні вищих винуватців у злочинах, скоєних під час агресії. А ось Україна цілком навіть могла б розпочати процес переслідування таких осіб, уже зараз володіючи всією необхідною легітимністю.

Читайте також: Парламент Нідерландів підтримав створення спеціального міжнародного трибуналу для Росії в Гаазі 

Ірвін Котлер (Irwin Cotler), канадський державний діяч, колишній адвокат Нельсона Мандели, федеральний прокурор Канади, професор права, почесний член «Міжнародного Фонду Рауля Валленберга», правозахисник, зараз працює у співпраці з низкою структур ООН над створенням спеціального трибуналу для України . Він сподівається, що Швейцарія також зіграє у цьому процесі свою роль. "Міжнародне співтовариство не втрутилося і змовчало, коли Росія вторглася до Чечні, потім до Грузії, потім анексувала Крим і бомбила Сирію", — говорить Ірвін Котлер. Можливо, ця безкарність і стала одним із чинників, які підштовхнули Путіна до вторгнення в Україну.

Ірвін Котлер — єдиний із опитаних нами експертів, який уже зараз вважає, що російську агресію з великою часткою впевненості можна розглядати як можливий геноцид, серед іншого, «через факти прямого та публічного заклику до геноциду». Але що таке геноцид у правовому, а не в емоційному значенні? Що таке «злочин агресії» і як його слід дефінувати відповідно до міжнародного права?

Журналістка Джулія Кроуфорд зібрала  спеціальну «методичку», в якій коротко та ясно виклала всі основні правові поняття та нагадала про те, які правові акти діють нині в галузі протидії військовим злочинам.

Що таке «міжнародні злочини»?

Міжнародними злочинами вважаються акти агресії, геноцид, апартеїд, систематичні та масові порушення прав людини, виключно серйозні військові злочини, злочини проти людяності. Існує також злочин «агресії». Так, за факт агресії проти Фінляндії у 1939 році СРСР було виключено з Ліги Націй. На Нюрнберзькому процесі (1945-46 рр.), організованому союзниками по Антигітлерівській коаліції після Другої світової війни, ряд вищих діячів нацистської Німеччини постали перед судом за звинуваченням у змові з метою здійснення вторгнення до інших країн, а також у скоєнні військових злочинів та злочинів проти людяності.

Міжнародні злочини вважаються найсерйознішими із усіх кримінальних злочинів. За ними немає терміну давності, а це означає, що осіб, ймовірно винних у них, можна судити навіть через десятиліття. Наприклад, у грудні 2022 року суд у Німеччині визнав 97-річну жінку, яка працювала у нацистському концтаборі, винною у співучасті у вбивствах понад 10 500 осіб. Після Нюрнберга і особливо після 1990-х років у світі було створено низку міжнародних трибуналів для розгляду таких міжнародних злочинів.

Прикладами є Міжнародний кримінальний трибунал із колишньої Югославії та Міжнародний кримінальний трибунал з Руанди, а також «Надзвичайні палати в судах Камбоджі». Деякі країни, включаючи Швейцарію, мають право розглядати справи про міжнародні злочини у власних судах на основі принципу «універсальної юрисдикції». Наприклад, у червні 2021 року швейцарський суд засудив Алієу Косіа, колишнього командира повстанської групи ULIMO в Ліберії до 20 років ув’язнення за військові злочини, включаючи вбивства, тортури та зґвалтування.

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі, створений у 2002 році, також має право проводити судовий процес у разі міжнародних злочинів. У 2017 році він включив до свого Статуту ще й «злочин агресії». Проте до України цей суд стосунку не може мати, оскільки Росія не є учасником Римського статуту, на основі якого було створено МКС.

Що таке військові злочини?

Військові злочини — це порушення міжнародного гуманітарного права, Іноді званого «правом збройних конфліктів». Гаазькі конвенції, прийняті у 1899 і 1907 роках з ініціативи Російської Імперії, зосереджені насамперед на забороні певних засобів та методів ведення війни воюючими сторонами. Але з того часу у світі було введено в дію ще кілька пов’язаних з ними правових документів. Йдеться про Женевську конвенцію 1864 року і наступні Женевські конвенції від 1949 року, включаючи два додаткових до них Протоколу від 1977 року.

Читайте також:  Яким буде трибунал над російським фюрером Путіним?

Ці акти зосереджені на захисті осіб, які не беруть або вже не беруть участі у військових діях, таких як цивільне населення та військовополонені. При цьому в міжнародному праві поки що не існує єдиного правового документа, який би кодифікував усі військові злочини. У Статуті МКС військові злочини визначаються, зокрема, як «грубі порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року», включаючи умисні вбивства, тортури, зґвалтування, пограбування та незаконну депортацію чи переміщення населення.

Визначення МКС також включає навмисне здійснення збройних атак проти цивільного населення і цивільних об’єктів, які не є законними військовими цілями. МУС вже засудив своєю владою низку осіб за військові злочини, включаючи колишніх конголезьких військових Томаса Лубангу (засуджений до 14 років в’язниці за військові злочини за вербуванням та закликом дітей-солдат), Жермена Катангу (12 років за військові злочини та як співучасник злочинів проти людства) ) і Боско Нтаганду (30 років за військові злочини та злочини проти людяності).

У 2016 році МКС засудив малийського джихадиста Ахмада аль-Факі аль-Махді до дев’яти років позбавлення волі за військовий злочин, який полягав у навмисному керівництві нападами на релігійні та культурні будівлі у м. Тімбукту у червні та липні 2012 року. У 2021 році суд засудив угандійця Домініка Онгвена, колишнього командира сумно відомої «Господньої армії опору» (ЛРА або LRA, Lord’s Resistance Army), до 25 років тюремного ув’язнення за військові злочини та злочини проти людяності, включаючи вбивства, зґвалтування.

Читайте також: Сексуальне насильство під час війни: як досвід Боснії і Герцеговини допоможе Україні

Що таке злочини проти людяності?

Злочинами «проти людяності» у Статутах міжнародних кримінальних трибуналів кваліфіковано «тяжкі злочини, скоєні в рамках широкомасштабного чи систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, з усвідомленням факту нападу». До сумнозвісних фігур, засуджених за такі злочини, належать:

  • — нацистський пропагандист Юліус Штрейхер (засуджений до смертної кари Міжнародним військовим трибуналом у Нюрнберзі та повішений у 1946 році);
  • — колишній лідер боснійських сербів Радован Караджич (засуджений МТКЮ у 2016 році за злочини проти людяності, а також військові злочини та геноцид у Сребрениці, засуджений до довічного ув’язнення);
  • — ідеолог червоних кхмерів Нуон Чеа, відомий як «брат номер два» в режимі Пол Пота (засуджений до довічного ув’язнення у 2014 році, помер у 2019 році під час відбування покарання).

Злочини проти людяності можуть включати, крім іншого, вбивства, винищення, поневолення, насильницьку депортацію або переміщення населення, тортури та зґвалтування. Статут МКС також включає «злочин апартеїду» як теж злочин проти людяності.

Що таке геноцид?

Поняття «геноцид» уперше було запроваджено польським юристом Рафаелем Лемкіним у 1944 році. Пізніше Р. Лемкін очолив кампанію за визнання та кодифікацію геноциду як міжнародного злочину. У Конвенції про попередження злочину геноциду та покарання за нього від 1948 року як геноцид кваліфікуються дії, що здійснюються з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. До цих дій належать:

  • — вбивство членів такої групи;
  • — заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;
  • — навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її;
  • — заходи, розраховані на запобігання дітонародженню в середовищі такої групи;
  • — насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.

Карні такі дії:

  • — геноцид;
  • — змова з метою скоєння геноциду;
  • — пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
  • — замах на вчинення геноциду;
  • — співучасть у геноциді.

Геноцид, який називається «злочином усіх злочинів», термінологічно обріс емоційними конотаціями. Зараз ніхто у світі не заперечує обов’язок міжнародної спільноти запобігати та карати за геноцид. Проте довести у суді факт геноциду дуже важко, особливо через необхідність доводити конкретний намір. Юридично визнані судом як геноцид були лише три випадки: геноцид у Руанді (геноцид тутсі у 1994 році), у Боснії (різанина у Сребрениці у 1995 році) та в Камбоджі за режиму Пол Пота у 1975-79 роках.

Читайте також:  Как стать диктатором и чем это кончается. Инструкция

Яка зараз ситуація щодо України?

Повномасштабна агресія Росії проти України, що розпочалася 24 лютого 2022 року і війна Росії проти цієї країни, що триває, викликали безпрецедентну хвилю судово-юридичних дій як з боку міжнародного співтовариства, так і з боку самої України. Вона вже провела кілька судових процесів у справах про військові злочини та винесла кілька обвинувальних вироків. Своє розслідування розпочав МКС, понад півтора десятки країн, включаючи Швейцарію, створили власні органи для збирання доказів фактів скоєння військових злочинів, зокрема, з використанням біженців як свідків. Ця інформація може знадобитися для майбутніх процесів у національних або міжнародних судах.

Рада з прав людини ООН у березні 2022 року створила незалежну комісію з розслідування подій в Україні, щоб розслідувати передбачувані порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права в Україні та зафіксувати та зберегти докази таких злочинів для потреб «майбутніх судових розглядів». Однак можуть ще пройти роки чи навіть десятиліття, перш ніж вищі російські керівники, такі як президент Володимир Путін та його міністр закордонних справ Сергій Лавров, постануть перед судом.

«Що стосується російської агресії, то це завдання, яке, безумовно, розтягнеться на десятиліття», — зазначив ще в жовтні 2022 року швейцарському громадському телеканалу RTS Філіп Грант, директор неурядової організації TRIAL International, що базується в Женеві. «Але в будь-якому випадку нам потрібно вже зараз документувати та зберыгати докази, підвищувати обізнаність жертв цих злочинів щодо їхніх прав і намагатися починати збирати матеріали для відповідних кримінальних справ».

Серйозною проблемою залишається взяття гаданих злочинців під варту. Щодо вищих державних керівників, то тут виникає питання імунітету. Це означає, що, наприклад, Володимира Путіна, швидше за все, не зможуть засудити доти, доки його не буде відсторонено від влади в Росії та/або він сам не відмовиться від імунітету. Наприклад, МТКЮ розпочав справу Слободана Мілошевича лише після того, як той уже пішов з посади президента Сербії. Слободан Мілошевич був звинувачений у скоєнні військових злочинів та геноциду під час боснійської війни 1990-х років, але помер ув’язнений під час суду над ним.

Читайте також:  Павел Казарин: Югославские сценарии для Украины

Так само колишній президент Ліберії Чарльз Тейлор постав перед судом тільки після того, як він був повалений і втік за кордон. У 2012 році він був засуджений Спеціальним судом по Сьєрра-Леоне до 50 років тюремного ув’язнення за допомога та підбурювання до військових злочинів та злочинів проти людяності в сусідній з Ліберією країні Сьєрра-Леоне.

А ось до колишнього президента Судану Омара аль-Башира у МКС руки поки не дійшли, навіть незважаючи на те, що 2009 і 2010 роках цей суд звинуватив його у військових злочинах, злочинах проти людяності та геноциді в Дарфурі. Ця особа була відсторонена від влади у 2019 році і засуджена за корупцію в самому Судані. А ось видавати його МКС нова влада Судану наполегливо не бажає.

Які плюси та мінуси ідеї «Трибуналу по Росії»?

З початку війни Росії проти України деякі юристи почали активно виступати за створення спеціального Трибуналу, який судив би російських лідерів за злочин агресії. Вони кажуть, що такий суд необхідний, оскільки нині у світі немає суду, який мав би юрисдикцією, достатньої розгляду цього злочину, у тому, що інші злочини безпосередньо випливають саме з цього «злочину агресії». Україна та деякі інші країни Східної Європи також наполягають на створенні такого трибуналу. Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн у листопаді 2022 року також виступила на користь його створення. Але поки що тут залишається відкритих питань, включаючи формат такого трибуналу та масштаб його мандата.

Є думка, що спеціальний трибунал, який судитиме вищих керівників Росії за агресію проти України, матиме характер одностороннього «правосуддя переможців» і що він не матиме необхідної легітимності, якщо тільки такий трибунал не буде заснований на широкому міжнародному консенсусі. А це малоймовірно з урахуванням російського (не виключено, що й китайського) вето в Раді Безпеки ООН. Деякі західні держави також схильні відмовитися від цієї ідеї, побоюючись, що цей прецедент може проторити дорогу для інших майбутніх судових переслідувань, наприклад, ключових фігур США чи Великобританії за інтервенцію в Іраку чи Афганістані.

Розслідування та судове переслідування військових злочинів та злочинів проти людяності надзвичайно складні, хоча довести відповідальність російських лідерів за вторгнення в Україну, начебто, було б простіше простого. Колишній прокурор МТКЮ Карла Дель Понте вважає, що цей факт уже доведено. Однак є думка, що якщо такий спеціальний трибунал не зможе отримати в свої руки вищих російських лідерів, то він ризикує просто перетворитися на судовий процес in-absentia (без обвинувачених), який, витративши чималі фінансові та матеріальні ресурси, отримає результат, мало переконливий з юридичного погляду.

ОЛЕНА СЕРВЕТТАЗ, опубліковано у виданні  SWI Swissinfo

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *